Брамс, Прокоф´єв і... несподіваний Шопен

Свобода слова, 15 грудня 2011

Відбувся другий концерт з циклу «Музичні зустрічі Дмитра Клименка з академічним симфонічним оркестром Чернівецької обласної філармонії під керуванням заслуженного діяча мистецтв України Йосипа Созанського».

Відкриття минулого музичного сезону – випускник Донецької консерваторії Дмитро Клименко – знову зачарував чернівчан своїм прекрасним мистецтвом.

У першому відділенні прозвучав концерт № 2 B Dur, Op. 83 у чотирьох частинах для фортепіано з оркестром Йоганнеса Брамса.

Завжди цікаво почути не «добре чи погано» від любителів, а думку професіоналів, тож прокоментувати гру соліста попросила музиканта, композитора, теоретика, викладача Училища мистецтв Імені Сидора Воробкевича пані Олену Чмут.

- Дмитра відкрила для себе ще минулого року, коли він приїздив до Чернівців з Бетховенськими концертами. Тоді в йього виконанні я почула іншого, романтичного Бетховена. Піаніст грамотний, технічний, музикальний – щасливе сполучення, зокрема технічності й музикальності. Додам ще – молодий, а значить, має чудову перспективу. Надзвичайно приваблюють його безпосередність, щирість у виконанні, своєрідне трактування музичних творів.

- Але саме трактування, манеру не всі сприймають.

- Цілком можливо. Дмитро має свій підхід. Своє відчуття і розуміннія творів. Музикант надає творові свого емоційного забарвлення. Та наскільки вільно виконавцеві переживати й подавати слухачам твір, так і слухачам вільно сприймати чи не сприймати його виконання. Мені до прикладу, манера виконання Дмитра дуже імпонує. Якась студентська неупокоєність, бунтарство, але шляхетне, щире й безпосереднє. Це надає невимовної чарівності його грі.

- Щодо концертів Брамса?

- Ці твори не належать до так званих музичних хітів. Брамс зазвичай у нас викликає асоціації з «Угорськими танцями», «Інтермецо». Він – майстер музичної мініатюри. Великі оркестрові полотна, складні і для винонання, і для слухача багатомовністю, повторами, іншими нюансами. Тому їх не так часто виконують у концертах. Тим цікавіше було почути ці твори від молодого музиканта. Творча мистецька особистість Дмитра ще формується. Він має безперечний талант, школу, до того ще характер, духовний стрижень – якості, без яких не можна відбутися хорошим солістом. Щкода, що зал заповнений ледь наполовину, адже є що послухати й чого повчитись.

- Прекрасна техніка, розуміння музики, відчуття інструмента, гармонічне звучання рояля з оркестром. З того, що і як він грає, відчувається справжній професіонал, і звичайно, багатий сценічний досвід. Пам´ятаю, минулого року, він через день грав по два концерти Бетховена – надскладно – висловив думку молодий колега Дмитра, студент III курсу Чернівецького училища мистецтв ім. С. Воробкевича Олександр Кривич.

До слова, кілька років тому Олександр отримав диплом лауреата обласного конкурсу «Нові імена».

У другому відділенні Дмитро виконав Прокоф`єва. Що сказати. Якщо концерт Брамса слухати було цікаво, то концерт № 3 C-DurOp. 26 для фортепiано з оркестром Сергія Прокоф`єва прозвучав просто блискуче. Три частини пронеслися, наченеімовіної краси спалах, описати який бракує слів. Високого рівня професіоналізм соліста, надзвичайна злагодженість оркестру – складалося враження, що звучав діалог друзів. Якусь мить після останнього акорду приголомшений зал мовчав, а потім, як колись писали, - бурхливі оплески, що переходять в овації. Саме те. Ясна річ, важко або просто неможливо було отак відразу відпустити зі сцени Дмитра. Тому, зрозумівши це, він знову сів за інструмент і... зал філармонії вмить заповнила неземної краси музика. Насичені енергією акорди Шопенового полонезу №  6, більше відомого як «Героїчний», зачарували слухачів, тримаючи до останнього звуку в солодкому полоні. Другу ж частину твору він зіграв у такому темпі, що один музикант сказав: «Після такого виконання мені важно почуватися піаністом».

У фойє слухачі ділилися враженнями, окрім вже не раз згаданих професіоналізму, чудової школи, таланту, оригінальної манери, органічного зв´язку з інструментом та інших чеснот Дмитра, відзначали його надзвичайно гармонічний творчий тандем з художнім керівником, головним диригентом оркестру Йосипом Созанським.

Зважаючи на втому музиканта я задала йому лише одне запитання:

- Чому Ви обрали концери Брамса?

- Твори Прокоф`єва чи Рахманінова, звичайно ж, для мене органічніщі, але концерти Брамса, на мою думку, – це також красива музика. До того ж Йоганнес Брамс написав лише два концерти і це найкраще, що він створив для фортепіано з оркестром. Так, вони складні, але тим цікавіше було працювати з цими творами, вивчати їхні музичні особливості, зрозуміти, відчути саму душу музики, - пояснив Дмитро.

Йосип Созанськийнадав своє (жартівливе) обргунтування поєднанню Брамса і Прокоф`єва в одній програмі:

- Дмитро народився в Донецьку, як і Сергій Прокоф`єв, нині навчається у Відні, а Брамс, як відомо, належить до Віденської класичної школи.

Нагадаю, Дмитро Клименко закінчив Донецьку музичну академію (клас професора Наталії Чеснокової, яка свого часу закінчила Чернівецьке музичне училище). Нині він – в аспірантурі Віденського університету музики й драматичного мистецтва. Лауреат багатьох міжнародних конкурсів.

Олена Росинська